7 цікавих веломаршрутів Кіровоградщини

Покатеньки на велосипеді  - це не лише про здоровий спосіб життя. Це також чудова можливість відкрити нові місцини та помилуватись краєвидами рідної землі. Але що робити, коли вулиці свого міста знаєш уздовж та поперек? Тоді настав час відправлятися у пошуках пригод за його межі. Якщо ж ви не знаєте, куди можна поїхати у нашій області, тоді ми з радістю познайомимо вас із 7 цікавими веломаршрутами Кіровоградщини.

Урочище Польський ліс

Польський Ліс – це заповідне урочище, що знаходиться під охороною Природно-заповідного фонду України. Урочище розташовано біля села Овсяниківка у Кропивницькому районі Кіровоградської області. Це унікальна пам’ятка природи, на якій збереглися рідкісні рослини, занесені до Червоної Книги України.

Польський ліс має статус заповідного урочища місцевого значення. Він розташований неподалік села Овсяниківка та двох річок: Грузської та Інгул. Загальна площа урочища сягає 83,3 га. Це місце призначено для збереження унікальних рослин. У лісі переважають ясенево-грабові та ясенево-кленові насадження. Тут можна побачити рідкісні види рослин: шоломницю високу та лілію лісову, багаторічну трав’яну рослину й єдиний вид дикорослих лілій в Україні. Вона виростає до 1,5 м заввишки. Це рідкісний представник лісової флори, яка поширена в Європі та Центральній Азії. Побачити її в лісах України – справжнє диво! Шоломницю високу використовують в народній медицині: з неї готують відвари та використовують як заспокійливий засіб.  Окрім України, такі рослини можна зустріти в Італії, Малій Азії та на Кавказі.

Велосипедний маршрут до урочища Польський ліс розпочинається на Козачому острові та йде частиною тропи здоров’я вздовж берегу річки Інгул, минає сосновий ліс та виходить до селища Нове, далі до Грузького та Овсяниківки.

Хутір Надія

Хутір Надія – це одна з найбільш унікальних історико-культурних пам’яток України та справжня гордість Кіровоградщини! Це державний заповідник-музей, який було засновано на території садиби, що належала класику української літератури, видатному драматургові, театральному діячеві кінця XIX – початка XX ст. Івану Карповичу Тобілевичу (Карпенко-Карому). Хутір Надія часто називають «Меккою українського театру»!

Заснована садиба була у 1871 році на землі, що дісталася у спадщину дружині Тобілевіча, Надії Карлівні Тарковській. Саме на спомин про неї він і дав назву садибі, яка стала родинним гніздом і його творчою майстернею. Спочатку сім’я Тобілевичів вела тут скромне власне господарство. З того часу збереглися «Батькова хата» і стара чумацька криниця. Після повернення з трирічного політичного заслання навесні 1887 року Іван Тобілевич обирає садибу постійним місцем проживання, оселяється тут і перетворює його на мальовничий куточок рідної природи – за його власним висловом, «оазис в степу». На хуторі Надія ним написано 11 п’єс із 18, які увійшли в золотий фонд національної класичної драматургії. Це «Сто тисяч», «Хазяїн», «Сава Чалий», «Гандзя», «Батькова казка», «Гріх і покаяння», «Паливода XVIII століття» та інші.

Справжня окраса Хутора – столітні могутні дуби, що вражають своєю кремезністю та міццю. Іван Карпович переймався ідеєю посадити дубову алею, а щоб було це не лише його справою, пропонував кожному своєму гостю посадити дерево. Свого часу тут посадили по дубку Михайло Старицький, Марко Кропивницький, Марія Заньковецька, Панас Саксаганський, Максим Рильський та багато інших відомих людей. Тепер ця прекрасна тіниста алея дубів – нагадування про тих, хто бував у цьому благодатному місці. Вшановуючи пам’ять про видатного драматурга, у 1956 році в його колишній Садибі створено заповідник-музей І. К. Тобілевича (Карпенка-Карого) Хутір Надія (постанова Ради Міністрів Української РСР від 01 серпня 1956 року № 908).

Спокійний та вільний від машин велосипедний маршруту пролягає через Карловку, Шевченково, Івано-Благодатне та Овсяниківку й веде до державного музею-заповідника. До комплексу садиби входять: батьківська хата, меморіальний будинок, приміщення літературно-меморіального музею, парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва «Хутір Надія» площею 11 га і ставок. Встановлено пам’ятник-погруддя І. Карпенка-Карого.

Нерубайський ліс

Нерубайський ліс входить до Червоно-Нерубаївського лісництва й добре доглядається. Має лісорозсадник, воду до якого підведено з урочища «Колодязі», та рекреаційний пункт «Бесідки». Широколистяний масив, який відзначається високим ценотичним та флористичним різноманіттям. В цьому лісовому урочищі переважають твердолистяні породи дерев – дуб звичайний, в’яз, клен і граб), можна знайти, робінію псевдоакацію, гледичію триколючкову та інші види дерев. Навкруги панує тиша та спокій. У підліску – ліщина, бруслина, калина, глід, терен і шипшина.

Веломаршрут до Нерубайського лісу йде на північ від Кропивницького й майже повністю проходить трасою – через Велику Северинку та Підлісне. Після Северинки краще взяти трохи ліворуч й тихою ґрунтово-піщаною стежкою проїхати сосновим лісом до Оситняжки, після чого знову виїхати на трасу. Або ж продовжити шлях майже до Липівки й дістатися західного краю лісу, після чого взяти вправо.

Чорний ліс – це лісовий масив на Кіровоградщині, який знаходиться в межах Олександрівського та Знам’янського району. Площа масиву понад 26 га. На території знаходиться однойменне болото та озеро Берестувате. Це найзагадковіше озеро у всій Україні, оповите легендами про магічні обряди та заховані скарби Махна. На території Чорного лісу розташовані кургани бронзової доби, росте безліч унікальних рослин та водяться тварини, яких немає більше ніде в Україні.

Первозданна природа Чорного лісу зачаровує. Тут ростуть граби, дуби, берези, верби та інші реліктові дерева. Декілька століть тому тут був степ, який поглинули болото і ліс. Чорне болото є гідрологічною пам’яткою природи. В самому його центрі розташоване озеро Берестувате, яке теж часто називають Чорним. Це одна з найвідоміших містичних водойм в Україні. Озеро має подвійне дно, тому ніхто ще не зміг виміряти його глибину. Мандрівники часто чують дивні звуки, які лунають в цих краях. Одні вірять в містику, інші ж схиляються до наукового пояснення: в озері накопичується метан, який вибухає, видаючи незрозумілі звуки. Унікальність Чорного озера – плавучі острівці з дерев та трави, які постійно змінюють своє розташування. Купатись тут заборонено, бо водойма кишить п’явками, проте рибу ловити можна. Єдина риба, яка водиться в озері – земляний карась.

Озеро Берестувате притягує мандрівників своїми легендами. Подейкують, що саме тут затонула золота карета хана Гірея, яка була вкрита дорогоцінним камінням. Нестор Махно, командувач Революційної повстанської армії України, заховав в озері награбовані скарби. А коли татари переводили невільників через цей ліс, деякі з них настільки знесилились, що їх в топили в Берестуватому. Люди ще й досі чують стогони з озера… На території Чорного лісу розміщені кургани бронзової доби та городища Чорноліської археологічної культури – головна національна історична цінність лісового масиву. В XVIII –  на початку XIX ст. тут знаходилась база гайдамаків, а пізніше ліс був прихистком партизанів.

Найкоротший велосипедний маршрут до Чорного лісу – знам’янською трасою через Созонівку та Суботці. Або ж через Високі байраки, Нововодяне, Трепівку, Глубоку балку та Богданівку.

Витоки річки Інгул

Інгул – це одна з найбільших річок, яка повністю протікає територією України. Починає вона свій шлях біля села Бровкове Новомиргородського району Кіровоградської області на висоті 170 метрів над рівнем моря. Це найбільша притока Південного Бугу, що, звиваючись і неодноразово змінюючи свій напрямок, протікає через Кіровоградську та Миколаївську області. Витоки річки Інгул – ландшафтний заказник місцевого значення, створений у 1992 році, що розташувався у межах Новомиргородського району на східній околиці села Бровкове. Перебуває у віданні Новомиргородського лісництва ДП «Оникіївський лісгосп».

Половину свого шляху Інгул долає височини і граніти Українського кристалічного щита, а вже в Миколаївській області крутить свої меандри широкою Причорноморською низовиною. У довжину Інгул сягає 354 кілометра, ухил його течії становить 0,4 м/км, а басейн живлення має площу щонайменше 9890 км2. В перекладі з татарської назва річки означає «Нове озеро», з турецької – «тихий», «озеро». Ландшафтний заказник витоки річки Інгул було створено з метою збереження мальовничої ділянки балки з джерелами, які дають початок річці. У верхній частині балки розташований невеликий лісовий масив, в якому переважають осикові насадження. Тут зростає зірочник ланцетолистий, а також цінна лікарська рослина – валеріана висока. Нижче лісу розташований зволожений видолинок, що прилягає до ставу й заболоченої луки з лучною та болотною рослинністю. Переважають угруповання тонконогу болотного та лепешняку плавучого. Також зростають рогіз широколистий та ситняк болотний, серед яких трапляються жовтець отруйний, жовтець повзучий, зніт рожевий, китник колінчастий. Є угруповання мітлиці повзучої та м’яти польової.

Велосипедний маршрут до витоків Інгулу пролягає через селище Нове, Катеринівку, Олексіївку, Лісне, вздовж Бровково. Також дістатися туди можна через Велику Северинку, Лозуватку, Оситняжку, Родниківку і далі вдовж русла річки Інгул. На шляху трапляються надзвичайно красиві місцини й різноманітне покриття – від ґрунту та гравію до ідеального, без перебільшень, асфальту європейського рівня.

Межові камені

Межові камені – це оброблені кам’яні брили, які наші пращури встановили як обеліски. Такі камені називають менгірами й вони є археологічною пам’яткою. Алея менгірів створена в період пізнього неоліту й зараз знаходиться на території села Нечаївка Компаніївського району. Український Стоунхендж створений з вертикальних каменів, які стоять у два ряди. Такі камені можна знайти в різних куточках світу. В селі Нечаївка розташовано 15 пар кам’яних брил, які встановлені в напрямку заходу. Максимальна вага однієї брили понад 2 тони. Найвищі камені висотою 1,5 метра, інші – від 16 до 93 сантиметрів. Камені, які знаходяться в одній парі, розташовані на відстані від півтора до трьох метрів один від одного, а максимальна відстань від однієї пари каменів до іншої – 150 метрів. Цікаво, що чим менша висота каменів, тим далі вони розташовані одне від одного. Здебільшого менгіри вкопані в землю або встановлені на поверхні. Біля двох останніх менгірів лежить кільце із 5 брил.

За легендою, алею менгірів створив диявол, коли хотів поділити землю на грішників і праведників, але Бог не дозволив йому це зробити, зруйнувавши кордон. Єдине, що від нього залишилось – ці камені. Науковці ж стверджують, що цю споруду наші предки присвятили богу Сонця. Поблизу алеї менгірів знаходиться понад 20 курганів бронзового періоду. Цікавою для веломандрівників є курганна група, на відстані одного кілометра від останньої пари каменів. На ній знаходиться декілька укопаних кам’яних брил. Якщо уявити продовження осьової лінії алеї менгірів, то побачимо, що вона перетинає ареал цієї курганної групи.

Неподалік менгірів можна знайти ще декілька цікавих пам’яток – Чортов Грот і Чортову печера. Дослідження цієї місцевості показали, що раніше тут проживали люди: археологи знайшли залишки багаття, посуд та кістки тварин. В цих місцях розташована ще одна цікава локація – 200-річний колодязь, який наші пращури використовували як джерело питної води. Давні поселення неподалік Межових каменів датуються періодом бронзової доби (3300 – 1200 до н. е.), а одне з черняхівської культури (100–500 рр. н. е.). Жителі села Нечаївка говорять, що раніше кам’яних брил було значно більше. Вони стояли рядами або колами. Зараз же залишилось лише 15 пар каменів, які уособлюють в собі таємничість бронзової доби. Перед велопоїздкою варто дослідити легенди про Межові камені, щоб зрозуміти всю унікальність цього загадкового місця.

Велосипедний маршрут до Межових каменів пролягає вздовж річки Лозуватка, через Степове, Мар’ївку, Компаніівку та Антонівку, через річку Саваклей і околиці Нечаївки. Також дістатися цієї історичної локації можна бобринецькою трасою, звернувши на Компаніївку, Лужок та Голубієвичи.

Ось такі цікаві веломаршрути ми підібрали для вас сьогодні. Кожен з них знаходиться у радіусі до 100 км, а тому навіть новачки зможуть осилити дорогу. Якщо ж у вас є ще цікаві варіанти, то обов'язково пишіть про них у коментарях. Будемо відкривати нові місцини разом! За інформацію дякуємо нашим друзям з велоклубу "Там де ми". На їх сайті ви знайдете більше цікавих веломаршрутів і не тільки.

https://tdm.kr.ua/marshruty/

велосипед, веломаршрут, велотуризм, туризм